Новини

Минулої суботи на Прикарпатті перебувала заступник голови Партії регіонів, народний депутат Ганна Герман. В Коломиї вона провела прийом громадян, взяла участь в театралізованому дійстві, присвяченому пам'яті жертв голодомору, а також зустрілася з інтелігенцією краю в музеї Коломиї, викладачами коледжу Права, бізнесу та комп'ютерних технологій.

Ганна Герман дала свій прогноз на "важкий 2010 рік", який Україні доведеться пережити незалежно від того, хто стане президентом. Розповіла, чому не відбу­лося об'єднання Партії регіонів з БЮТ. Визнала патріотизм Віктора Ющенка і наголосила, чому він далі не може бути президентом.

– Партія регіонів розпо­чала збір підписів про від­ставку уряду Юлії Тимошенко. Чого тут більше -  передвиборчої технології, чи справді можливості реалізувати задумане?

– Лишилося так недовго до кінця нинішньої влади, що цей процес уже набуває якогось символічного характеру. Ми, дійсно, кілька разів ініціювали відставку уряду, але не могли зібрати в парламенті достатню кількість голосів. Тепер навіть, якщо б за відставку Кабміну була необхідна кількість голосів, то на нову коаліцію і на призначення іншого уряду їх навряд чи вистачить. Оскільки залишилося зовсім мало часу до президентських виборів, то, думаю, якось Україна ще мусить домучитися з цим урядом, а відразу після президентських виборів уся влада однозначно буде змінена.

– Віктор Янукович заявив, якщо переможе на президентських виборах, то ініціюватиме перегляд газових контрактів. Чи не остерігається лідер Партії регіонів, що такими заявами зіпсує свої стосунки з керівництвом Росії, яке фактично вже розписалося у підтримці Юлії Тимошенко?

– Росія завжди дбала про власні ін­тереси, дбає і дбатиме. Ми зі свого боку повинні дбати про свої інтереси. Що зна­чить "зіпсувати стосунки"… Росії вигідна зараз ціна на газ з Україною і її керівництво задоволено каже: "Нам дуже комфортно працювати з урядом Юлії Тимошенко". Чому? Та тому, що Росія з цього уряду "вичавила" найвищу ціну за газ, яку лише могла. Є прагматичний інтерес кожної держави і Росія буде розмовляти з нами так, як це дозволимо. І не інакше.

Ось як відреагувала Тимошенко на відверте знущання прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна з президента України Віктора Ющенка. Вона сказала: "Хі-хі-хі. А я без краватки". Ну хіба так себе повинен вести прем'єр-міністр України? Як би ти любила чи не любила того Ющенка, можеш його ненавидіти, можеш сама тут на нього плювати, але якщо приїжджає представник чужої держави, тієї держави, яка не дуже аж так ласкаво на Україну дивиться, то май гідність і принаймні опус­ти очі, коли так ображають твою державу. Бо він не Ющенка ображав – він ображав президента України!  Кажуть, що маленька брехня породжує велику недовіру. Я ко­лись казала Юлії Володимирівні в очі, що вона сама собі яму викопає, бо деякі речі, котрі вона робить, українці пробачити не зможуть. Яких би вони поглядів не були, за кого б не голосували, але є речі святі.

– Загалом, у результаті такого реверансу прем'єр-міністра в бік Росії можна спрогнозувати, що Юлія Тимо­шенко, як кандидат у президенти, втратить певні голоси на Західній Україні, але може здобути на сході - традиційному електораті Партії регіонів…

– Схід їй не вірить. Якщо тут Ю.Тимо­шенко люди ще вірили, а вона тим довір'ям знехтувала (просто обдурила), то Східна Україна їй ніколи не вірила і не вірить. Тому поклони Юлії Тимошенко перед Росією на сході їй нічого не дадуть, а на Західній Україні від неї відвернуться. Юлії Тимошенко пора навчитися керувати своїми вчинками у зовнішній і внутрішній політиці не з огляду на те, скільки це їй дасть чи не дасть голосів, а чи це справді потрібно для України. От коли б вона вміла так робити – була б президентом!

– Як розцінює Партія регіонів імовірний візит Володимира Путіна до Донецька на запрошення Юлії Тимошенко наприкінці грудня, фактично напередодні виборів?

– Коли Володимир Путін приїжджав у Крим і відбулася робоча зустріч урядових комісій, то вважаємо, що це позитивний для України процес. Треба вести діалог між урядами, незалежно від того хто є прем'єром. Якщо Путін захоче приїхати в Донецьк, то Донецьк дуже радо і гостинно прийме його. Якщо діалог між урядами України і Росії буде продовжуватися і якщо це буде на користь України – це на користь нам усім. Не маємо застережень до будь-кого лише тому, що  запрошує Юлія Тимошенко. Для нас не має значення прізвище прем'єра. Якщо це на користь Україні, кажемо: в чому вам допомогти?

– Але в цьому випадку відвертий сигнал, на кого робить ставку Росія… Віктор Янукович "не ревнує"? Чи навчений досвідом 2004 року він тепер покладається лише на український  народ?

– Для нас був, є і залишається основний сигнал – на кого "ставить" український народ. Ні Вашингтон, ні Москва не будуть вирішувати долю президентських виборів в Україні. Дуже надіємося, що це вирішуватиме український народ. Без­перечно, ми зацікавлені в добрих від­носинах з Росією, з іншими нашими су­сідами. Як ніхто, добре вміємо розбу­довувати ці відносини. Але ми проти того, щоб чужі держави вирішували долю українських виборів.

Знаєте – була ідея об'єднатися з БЮТ. Ми стояли за крок до вирішення цього питання. Але була одна пропозиція, яка сіяла великий сумнів у нас і в самого Януковича. Чесно вам скажу, партія вже готова була на це піти. Але ми мали все-таки чекати рішення Віктора Федоровича. Це означало – вибори президента в парламенті, продовження каденції чинного парламенту й уряду ще на один термін без загальнонародних виборів. В.Янукович міг на це піти і він би мав гарантоване президентство в своїх руках. Ми розмовляли з ним перед Великоднем. Він сказав: "Я можу мати президентство в такий спосіб. Але я буду президентом парламенту, а не народу, а народ мене буде ненавидіти, через те, що йому не дав право вибору". Віктор Федорович довго все обмірковував. Ще до Зелених свят він думав і радився. А на Трійцю вийшов і сказав: "Я піду на всенародні вибори. Виберуть мене – добре. Не виберуть – друге добре. Але, якщо виграю – буде чесна перемога. Це буде перемога людей".

– Після президентських виборів із кимось з нинішніх опонентів все одно доведеться об'єднуватися… Не виключаєте, що це буде Блок Юлії Тимошенко?

– Віктор Янукович про Юлію Тимошен­ко нічого поганого не каже. Ось вона тепер йому закидає Межигір'я… А ви чули від нього хоч раз, що вона приїжджала туди, як тільки її призначили в 2005 році прем'єром. Приїжджала з Турчиновим і своїм чоловіком. Дала вказівку, як, де і що там будувати. Вона готувала Межигір’я для себе! Але не встигла, оскільки її зняли. Є багато речей, на які ми могли б відповісти на її брудні звинувачення, але Віктор Янукович цього не робитиме. Не буде не тільки через те, що не хоче ображати її, як жінку, але й через те, що прийде час, коли, можливо, треба буде думати, як разом будувати Україну. БЮТ потужна сила. Якщо він візьме друге місце на президентських виборах, то треба буде думати в парламенті про створення нової коаліції. Якщо Юлія Тимошенко може плюнути в обличчя, а завтра тебе обтерти, то він, як чоловік, цього не може. Він повинен зберегти свою гідність. Те, що Юлія Тимошенко не розглядається нині як прем'єр – це так. Все-таки два її прем'єрства показали, що кожен раз, коли вона приходить до влади, зразу в Україні починається криза. В 2005 не було світової кризи, але як прийшла Юлія Ти­­мошенко, то пригадайте цук­рову, бензинову кризу… Чому? Бо переважають емо­ції над діло­вими якостями і над державною стра­тегією.

– Останнім часом з бага­тьох питань позиції Віктора Януковича і Вік­тора Ющен­ка співзвучні. Як можете це по­яснити?

– Ніколи не пізно зрозуміти, де лежить істи­на. Коли Віктор Ющен­ко, при­най­м­ні на кінець своєї каденції, зрозу­мів, що треба дослухо­вуватися до того, що ми го­воримо, то це вже якась користь для нього. Віктор Ющенко, загалом, симпатична людина, але, як президент – ви бачите…

Я сьогодні (інтерв'ю записували мину­лої суботи ввечері – ред.) в Коломиї мала прийом громадян і прийшла до мене одна жіночка. Вона 45 років пропрацювала на Прикарпатті лікарем, а родом зі сходу Ук­раїни. Пережила голод, втратила сестер, братів. Вона мені каже: "Коли  дивлюся, що мільйон доларів укра­їнська держава викидає на те, аби збуду­вати пам'ятник жертвам голодомору у Ва­шингтоні, то думаю, чому ота держава замість того не дасть мені тих пару копійок, щоб я собі ліки купила".

Давайте вже не витягаймо кісток із землі. Давайте думати про живих. Це добре, що пам'ятаємо. Добре, що оцінює­мо. Я голосувала, щоб голодомор був визнаний геноцидом. Це правильно! Але ми вміємо гарно плакати. Може, тому, що ніколи не були панівною нацією, багато років не мали своєї держави. Ми навчи­лися будувати могили і плакати. Але не нав­чилися дбати про своїх людей і буду­вати власну державу. В.Ющенко патріот України. Він любить Україну, але він любить мертвих більше, ніж живих. А влада мусить живих любити. Всі маємо мертвих, шануємо, відвідуємо їхні могили. Мусимо навчити нашу владу думати про нас. Думати про тих, хто є. І починати відроджувати економіку.

– У разі виходу в другий тур Вік­тора Федоровича і Юлії Володими­рівни, на вашу думку, кого підтримає проющенківська частина нашо­україн­ців?

– Важко перед­ба­чити. Не маю аб­со­лютного переко­нання, на чию ко­ристь будуть відда­ні голоси нашоук­ра­їн­­ців. Ке­руюся лише соціологіч­ними до­слідження­ми. Ос­тан­ні з них свідчать про те, що в дру­гому турі Вік­тор Яну­кович наби­рає понад 50 від­сотків і 30 із чимось Юлія Тимошенко. Між ними розрив понад 19 відсотків. Це до­статній роз­рив для того, щоб прийняти таку переконливу пере­могу.  Хто скла­де цей результат – мені трудно ска­за­ти. Думаю, це вирі­шать останні дні, навіть ті миттєвості в кабінці, адже відо­мо, що люди часто вже біля скриньки роблять вибір. Для нас важливо, аби вони мали право і гарантію того, що прези­дентом стане той, за кого проголосують в більшості своїй. Що їхнє право буде засте­режене і гарантоване в нашій державі, що ніхто не сфальсифікує, не підробить, не відсудить, не вистоїть президентство на майданах, а що президент буде обраний всенародним голосуванням у другому турі, або, може, й у першому.

– Справді, з одного боку різні со­ціологічні опитування пророкують перемогу Віктора Януковича, а з іншого – в самій Партії регіонів по­мітно, м'яко кажучи, не зовсім зро­зумілі речі. Складається враження, що в її лавах можна знайти таких собі "кротів"  (здебільшого з числа ко­лиш­ніх "есдеків"), котрі працюють на пе­ремогу опонента. Тут пригадується скандальний випад Дмитра Табачника на Західну Україну, що, зрозуміло, може відвернути "західняків" від регіо­налів,останнє інтерв'ю Тараса Чор­новола, котрий не просто "виніс сміття", а посіяв його в електорат…

– Стосовно Тараса Чорновола я вже казала – з нас двох хтось мусить бути мужчиною. Я ту роль беру на себе. Крапка.

Демократія – це така річ, яка допускає свободу висловлювань. Якби ми були тоталітарна секта, то всі б слухали лише те, що скаже лідер. У нас є різні погляди. Я нині, наприклад, в Івано-Франківську заявляю те, що я заявляю. Те, в чому я переконана. Дмитро Табачник може заявляти зовсім інше. Ми – партія регіонів. Відображаємо погляди тих регіонів, з яких походимо. І захищаємо ті погляди. Вважаю, що це правильно. Якби ми були партією одного регіону, то всі б думали так, як Д.Табачник, або я. Але оскільки ми – Партія регіонів, то у нас різні думки, різні позиції. Проте в вирішальний момент завжди тримаємося разом. Це важливо! І це зіграє найбільшу роль!

– Що очікує "маленьких українців" у 2010 році, адже відомо, що державна казна порожня?

– Один із телеканалів запитав Віктора Якуковича, скільки часу йому треба, щоб приступити до реалізації своєї програми. Віктор Федорович відповів таке. Перші півроку потрібно, щоб зупинити економічний спад. Я вам скажу так: хто би не переміг на наступних президентських виборах, перший час буде дуже важкий. Усе залежатиме від того, чи це буде прагматична ділова людина, яка знає економіку. Отже, В.Янукович порахував, що йому треба перших півроку, аби зупинити економічний спад. До кінця 2010 він каже, що Україна може вже перейти на маленьке економічне зростання. Тобто, коли до влади прийде команда професіоналів, то 2011 рік буде легший. Якщо ж ні – біда.

Відверто кажу: готуйтеся до важкого 2010 року. Намагайтеся заощаджувати все, що можете, тому що державна казна порожня. Останні місяці, як ми нещодавно довідалися, Україна жила лише в борг. За 2009 вона взяла західних кредитів у 10 разів більше, ніж за всі 18 років української незалежності. На жаль, ці гроші не були вкладені в економіку. Пішли невідомо куди. Щоб заплатити Росії за газ, беремо під величезні відсотки кредити в Міжнарод­ному валютному фонді. Нині кожен громадянин України винен 1000 доларів. Що це означає? Те, що ті податки і та інфляція – все відіб'ється на нас. Наступ­ного року половина державного бюджету піде на покриття відсотків за кредити, які уряд протягом двох останніх років позичив у Міжнародних валютних організацій.

Коли світ готувався до кризи, нам сказали – "не бійтеся, ми закриємо двері перед кризою і криза в Україну не прийде". Люди замість того, щоб заощадити копійку на важкі часи, брали валютні кредити, їхали на відпочинок, купували речі, без яких могли обійтися, якби їх попередили завчасно. На жаль, у нас не прийнято говорити людям правду. Прийнято прикрашати ситуацію. І коли зараз чуємо з телевізора, що в нас усе гаразд, то роблю висновок: нинішня влада дуже відірвана від народу.

Роман Захарчук.