Новини

Коли людині виповнюється п’ятдесят, вона запрошує свої літа на гостину і провадить з ними одкровенну розмову про життя. Про дитячі та юнацькі роки, про науку у вищій школі, сходження до заповітної мрії та життєві випробовування. Розмірковує про залишений слід у суспільному бутті. У ювіляра беруть інтерв’ю, він розповідає про свої шляхи-дороги за святковою вечерею. І будує плани на майбутнє.

Наш ювіляр – Василь Іванович Гондурак, голова районної державної адміністрації, якого батьки привели на світ 19 січня 1962 року – на Святого Йордана. У селі Явірник, над благодатною предківською рікою Чорний  Черемош. Звідкіля і розпочалася велика життєва дорога до першої вершини на державному олімпі Гуцульщини.

Сьогодні на зустріч із ювіляром прибули ми, його добрі і давні друзі, однопартійці, давнішні колеги по роботі. Ми хочемо сказати своє щире і сердечне слово про дорогу нам людину, вірного друга і товариша, про високого професіонала державної управлінської служби, першого керівника району Василя Івановича Гондурака.

Про здобутки Василя Івановича за півторарічний період діяльності на посаді голови райдержадміністрації уже написано чимало і в районній, і в обласній пресі. Та в цю ювілейну, особливу Різдвяну пору нам хочеться окреслити той нелегкий, тернистий шлях, який передував сходженню явірницького гуцула на Верховинський олімп.

Закінчивши Чернівецький фінансовий технікум та відслуживши у війську, Василь Іванович вісім років підряд, день у день, доїжджав з віддаленого гірського села Явірник до Верховини, аби займатися улюбленою фінансовою справою у районному фінансовому відділі. Служити чесно і добросовісно державі, бо вона йому дала освіту і професію. П’ять років підряд працював економістом з бюджету, три роки – ревізором-інспектором. Колеги по роботу сьогодні щиро і відверто зізнаються, що заздрили молодому спеціалістові білою заздрістю, бо у нього завжди все виходило краще за інших, набагато старших і досвідчених працівників. Особливо заздрили його впертій наполегливості, витримці, вольовому духу і цілеспрямованості. І любили його фінансисти – за доступність, простоту характеру, щирість і щедрість та доброзичливість душі.

Після створення в 1990 році у районі податкової служби, Василь Гондурак одразу ж став біля її витоків, на високому професійному рівні  зайнявся організацією роботи нового державного підрозділу. Шість років поспіль, з 1990 по 1996 роки, обіймав посаду заступника начальника Державної податкової інспекції. Дев’яносто відсотків сформованого кадрового потенціалу з легкої, Василя Івановича, руки працюють у податковій службі по сьогодні, очолюючи високі управлінські пости.

Акумулюючи та генеруючи нові прогресивні фіскальні ідеї, сміливо заявив про власне бачення розвитку податкової служби у районі. На те новопризначений керівник ДПІ відповів, що йому не по дорозі з молодим, ініціативним та амбіційним заступником. А кому ж по дорозі з професіоналами-творцями нових ідей та суспільного прогресу, творчо мислячими неординарними особистостями? У всі роки та всі віки підлеглий мав бути, або вдавати, що він таким є, – на крішку, як кажуть у нас, на Гуцульщині, меншим за начальника. Василь Іванович таким бути не захотів, тому з Державної податкової інспекції йому простелилася прямісінька дорога до районного центру зайнятості. Високоерудований керівник-новатор податкової служби став безробітним.

В особистому листку з обліку кадрів запис «тимчасово непрацюючий» дуже скупий і майже непомітний, тому що сидіти без роботи, без руху вперед Василь Іванович не звик. Знову піднімається по кар’єрних щаблях,  загоївши старі рани, нанесені егоїстичним і примхливим високопосадовцем. Наступні два роки – 1997 і 1998-ий – очолив районний відділ статистики. І тут проявив себе доволі відповідальним, сумлінним і грамотним керівником.

Тодішній голова районної державної адміністрації Петро Пониполяк побачив у почерку роботи начальника відділу статистики фахового, ерудованого, високопрофесійного менеджера-економіста. Одразу ж зробив йому престижну пропозицію: обійняти високу і відповідальну посаду заступника голови райдержадміністрації з економічних питань. Василь Іванович уже був давно готовий запропонувати виконавчій владі району економічну стратегію розвитку народного господарства Верховинщини. Туризм, рекреація, деревообробна промисловість, інвестиційна діяльність, транскордонне співробітництво. З новими ідеями та розумно мислячою економічною головою і Програмою соціально-економічного розвитку краю енергійно взявся до праці. Успіхи не забарилися. Про новаторські ідеї нового заступника голови райдержадміністрації та прискорені темпи соціально-економічного розвитку Верховинщини голосно заговорили в області.

Взято економічний розгін, прискорені темпи промислового розвитку, запрацювала чи не на повну потужність будівнича програма спорудження соціальних об’єктів – далі диктувала державну політику помаранчева революція. Десятки тисяч досвідченого керівного кадрового складу державних службовців та працівників органів державної виконавчої влади середньої ланки викинуто на вулицю. Звільнено із займаної  посади у 2005 році разом з керівництвом райдержадміністрації і В.І.Гондурака.

Наступні п’ять років доля виписала для Василя Івановича нове місце роботи – управління праці та соціального захисту населення. Працював з повною віддачею, як і упродовж дотеперішньої трудової діяльності. Піклувався про соціальне благополуччя малозабезпечених, соціально вразливих верств населення, про забезпечення сімей горян державною соціальною допомогою, субсидіями, пільговими й іншими соціальними виплатами. Люди вчасно отримували допомогу і щиро дякували керівнику соціальної служби за турботу, за допомогу, за вирішення нагальних соціальних проблем.

Доля випробувала Василя Гондурака чи не на усіх найбільш відповідальних у районі ділянках роботи. А коли людина самовіддано працює і ставиться до усіх жителів району з відкритою душею – то можна і в політичну партію вступити, що її очолює такий порядний чоловік. Та просто говорили поміж собою горяни. І вступали. Рік за роком. У Партію регіонів, яку Василь Іванович очолює з 1998 року. Коли така партія робить добрі справи для народу, для району, для кожного села і присілка, то чом би й не підтримувати її. Підтримали –  в Україні і в районі. А підтримавши у районі, виборці висловили вотум довіри її лідеру – голові районної організації Партії регіонів Василю Гондураку. І не помилилися. Не жалкують по сьогодні за своїм вибором. Бо ця людина, взявши на себе велику вагу відповідальності, оправдовує висловлене гуцулами своєму корінному гуцулові-земляку довір’я. За півтора року на Верховинщині уведено в експлуатацію більше двох  десятків об’єктів соціально-культурного призначення. Сім’ям, будинки яких зруйнувала стихія, возведено нові, добротні. Відновлено зруйновані повінню дороги. А в другому півріччі минулого року в кожному населеному пункті прокладено по кілька комунальних асфальтних та з твердим покриттям доріг. Від села до села почали освітлювати центральні частини населених пунктів. Ще місяць-два – і жителі Верховини споживатимуть цілодобово чисту джерельну питну воду з Віпчого. Оновилися школи, заклади охорони здоров’я. У цьому році інтенсивно добудовуватимуться школи у Білоберізці, Верховині та Яблуниці. І це обов’язково буде зроблено. Бо маємо ділового, далекоглядного і дбайливого керівника, який, як і його команда, належать до Партії регіонів. А ця партія у нашому районі працює для людей, для своїх земляків, для Гуцульського краю.

Коли у травні 2010 року голова облдержадміністрації Михайло Вишиванок представляв новопризначеного керівника району Василя Гондурака, висловив таку фразу: «Всі ми повинні працювати спільно, щоб виконати амбітне завдання Президента Віктора Януковича вивести нашу державу за 10 років  у число 20 найрозвинутіших держав світу». Амбітне  бажання і у Василя Гондурака – вивести Верховинський район за 10 років у число п’яти найрозвинутіших регіонів Прикарпаття. Сміливо. Патріотично. І реально. Тому кожен горянин має усвідомлено підтримати соціально-економічну політику голови райдержадміністрації Василя Гондурака та його команди і спільно з районною радою під керівництвом також реформаторського керівника-однодумця  Ярослава Кікінчука                   працювати добросовісно, сумлінно і з повною віддачею.

Нам же ж залишається уклінно привітати Василя Івановича Гондурака з його першим 50-літнім ювілеєм. Побажати ніколи не звертати з обраного путі, а на життєвих перехрестях – удачі, здоров’я, радості і добра. Оптимізму і впевненості у здійснення амбітних планів на благо рідної Гуцульщини і дорогої та квітучої України.

За дорученням друзів, колишніх колег по   роботі,  півторатисячної  громади

районної  організації  Партії  регіонів

Галина Чичун